Ім’я Джозефа Гліддена відоме далеко за межами США. Ця людина зробила великий внесок у розвиток сільського господарства. Завдяки старанням, бажанню допомогти людям, чоловік став найбагатшим фермером того часу, його статки оцінювалися в понад мільйон доларів, пише chicagoname.com.
Геніальна ідея
Джозеф був спадковим фермером. Він володів великим ранчо в графстві Де-Калб, штат Іллінойс, де розводив корів, гусей, свиней, кіз. Як і багато інших фермерів, чоловік потребував великої кількості дерев’яних будівель, за допомогою яких вдасться розмежувати пересування рогатої худоби та птахів.
Одного разу фермер побачив на ярмарку в Де-Калб одножильний дріт, представлений Генрі Роузом, який вже був запатентований і використовувався винятково для охорони ув’язнених і у військових цілях. Особливість дроту Роуза полягала в його гостроті. Якщо людина або тварина заплутувалась у ньому, то отримувала великі рани й стікала кров’ю.
Щойно Глідден побачив дріт, у його голову прийшла гарна думка. А що, якщо скрутити 2 дротяні нитки в одну і затупити гострі кінці? Адже тоді він не завдасть шкоди тваринам і людям. Крім того, його можна застосовувати замість дерев’яних огорож, натягуючи в кілька рядів над землею. Таким чином, загін для худоби складатиметься тільки з вертикально розташованих дерев’яних стовпів з натягнутим дротом, а не суцільних дерев’яних дощок.
Джозеф купив величезний моток дроту Роуза і пішов на ранчо, щоб втілити задумане в реальність. Усе вийшло. Коли тварини та птахи налітали на дріт, вони більше до нього не наближалися. Злегка загострені кінці залишили невеликі подряпини на свині, яка підійшла до огорожі та намагалася спробувати її на смак.
Патентування винаходу
Незабаром провівши необхідні розрахунки, фермер дійшов висновку, що огороджувати ранчо і ферми дротом Роуза на 10% вигідніше, ніж деревиною.
Згодом Глідден вирушив до юриста з патентів, щоб з’ясувати, чи можна запатентувати свою інновацію. Чомусь чоловік був упевнений, що Патентне відомство США відмовить, адже він запозичив ідею і трохи її допрацював.
Прийшовши до офісу, експерт з патентів повідомив фермеру, що дроти Роуза та його дуже схожі, проте всі жорсткі вимоги, які висуває Патентне відомство США, можна легко обійти, варто вимагати патент не на дріт, а на дротяну огорожу, яка має гострі зазубні. Таким чином, юрист і Глідден почали співпрацю і за 2 роки написали інструкцію до винаходу.
Огорожа була унікальна тим, що вона не затінювала загони. Тобто, щоб фермеру порахувати худобу, не потрібно було відчиняти двері. Другий її плюс — тривалий термін служби. В інструкції вказали, що дріт може служити протягом 20 років. Третя перевага — низька ціна.
У 1874 році фермер отримав патент і через рік став найбагатшою людиною в Іллінойсі. Незабаром він продав своє ранчо і придбав великий кам’яний будинок у центрі Чикаго.
Особливості дроту Гліддена
Винахід виявився неймовірно популярним. Станом на 1880 рік було продано 40 мільйонів футів виробу. Патент викупила за великі гроші держава, а використання дроту помітно розширилося. Зокрема його скуповували залізничні компанії для огородження станцій і рейкових шляхів.
Своїм винаходом Глідден збанкрутив багато деревообробних бізнесів. Досить скоро попит на деревину звалився, адже дріт не виснажував ґрунт, був безпечним для довкілля, не затінював рослинність, був стійким до сильних вітрів і дуже дешево коштував.
Винахід фермера здійснив справжню революцію в сільському господарстві та поставив хрест на веденні тваринництва на відкритих територіях. Різко знизилося поїдання худоби й птахів дикими тваринами.
У 1906 році Глідден помер. Вся його спадщина перейшла нащадкам, а половину свого нажитого капіталу фермер пожертвував на благодійність.
