Історія Чикаго знає імена багатьох відомих вчених, науковців, розробників, які своєю працею та талантом перетворили невеличке містечко у світовий мегаполіс. Розвиток інфраструктури Чикаго нерозривно пов’язаний з іменем архітектора Фазлура Рахман Хана. Саме він є одним з авторів проєкту хмарочоса Вілліс-тауер, як повідомляє «chicagoname».
Молоді роки та освіта
Майбутній «батько хмарочосів» народився 3 квітня 1929 року в містечку Дацці, яке на той час перебувало в складі Британської Індії. З дитинства допитливий хлопчик цікавився точними науками, адже його батько працював вчителем математики й був авторитетом для сина.
Вищу освіту Фазлур Рахман Хан почав здобувати в Бенгальському інженерному коледжі на факультеті цивільної інженерії. Молодий чоловік демонстрував неабиякі успіхи в навчанні, що дозволило йому отримати стипендію Університету Іллінойсу в США.
Переїхавши до штатів, Фазлур Рахман Хан здобув одразу дві вищі освіти: в 1953 році магістра спеціальності структурна інженерія та через декілька років доктора філософії у тому ж напрямку. Ще навчаючись в Університеті Іллінойсу, він зосередив увагу на освоєнні комп’ютерних обчислень у сфері розроблення інженерних проєктів та на сучасні методи будівництва.
Початок кар’єри інженера
Наполегливість талановитого студента не залишилася без уваги й одразу після завершення навчання Фазлура Рахман Хана запросили на роботу у відому архітектурну фірму Чикаго – Skidmore, Owings & Merrill (SOM). З 1966 року науковець отримав статус партнера в компанії, а згодом і генерального директора, оскільки він успішно розробив методи ефективного використання будівельних матеріалів.
Першою будівлею, на якій Хан випробував розроблені методи, була багатоповерхівка Chestnut De-Witt. На початку 1970-х років ім’я талановитого інженера стало відомим далеко за межами Чикаго завдяки реалізації таких проєктів як 100-поверховий центр імені Джона Хенкока та вежа Вілліс-Тауер, що налічувала 110 поверхів та у свій час вважалася найвищою будівлею світу.
У власній роботі Фазлур Рахман Хан дотримувався одного основного принципу: він вважав, що інженери повинні дивитися на життя значно ширшим поглядом. Люди з інженерною освітою не можуть заглиблюватися лише в роботу, адже життя також включає драму, людей, музику та багато іншого.
При розробці проєктів інженер в першу чергу думав над тим, щоб будівля була зручною для людей. Фазлура Рахман Хана хвилювало те, як його інженерні розробки впливають на людей. Він хотів, щоб кожна спроєктована ним будівля стала невіддільною частиною суспільства та культурного життя.
Найвідоміші відкриття
Найпродуктивнішим періодом в кар’єрі архітектора були 1960-1970-ті роки. Саме в цей час Фазлур Рахман Хан розробив структурні системи, що дозволяли будувати хмарочоси зі стійкими та економічними конструкціями. Новітній метод інженера з Чикаго повністю перевернув систему будівництва висотних багатоповерхівок.
Одним з перших відкриттів Фазлура Рахман Хана були трубчасті конструкції. До інноваційної розробки переважна більшість будівель в Чикаго будувалася каркасним методом: тобто усе навантаження рівномірно розподілялося між внутрішніми та зовнішніми стінами. Це часто призводило до зайвих витрат матеріалів.
Натомість Хан розробив трубчасту систему, де навантаження припадало на зовнішні стіни, які складалися з колон та балок. Нововведення дозволило будувати значно вищі будинки та майже на половину скоротити бюджет на матеріали. Яскравим прикладом з застосуванням трубчастої системи є DeWitt-Chestnut Apartment Building, збудована в 1965 році.
Ідею трубчастих конструкцій запозичили й для будівництва двох веж Всесвітньо відомого центру в Нью-Йорку. Інженер продовжував працювати над вдосконаленням своїх методів і згодом допоміг завершити 100-поверхову будівлю торгового центру імені Джона Хенкока.
Проєкт був першим у світі багатофункціональним хмарочосом, де знаходилося чимало ресторанів, офісів, а також щонайменше сім сотень кондомініумів. Для підвищення рівня безпеки та захисту будівлі від землетрусу Хан додатково використав спеціальні скоби.
Також Фазлур Рахман Хан працював над посиленням трубчастої конструкції. Інженер вважав, що стандартна система з часом деформується через вплив вітру. Винахідник запропонував посилити трубчасту конструкцію спеціальними діагональними опорами. В результаті підвищився рівень стійкості будинків. Окрім того, зміни надали можливість експериментувати з архітектурним дизайном та перетворити кожну будівлю на унікальний об’єкт. На основі посиленої трубчастої конструкції в 1969 році в Чикаго збудували John Hancock Center висотою 100 поверхів.
Фазлуру Рахман Хану належить ідея розробки конструкції для великих дахів. Інженер спроєктував сучасні легкі конструкції для накриття великих площ. «Легкий дах» використали під час будівництва Міжнародного аеропорту імені Короля Абдель-Азіза, що вважається найбільшим у світі терміналом.
Одним з найважливіших винаходів Хана є концепція «зв’язкових труб». Щоб зменшити витрати, інженер запропонував поєднати декілька труб в одній структурі. Цей метод використали під час спорудження Willis Tower в 1973 році.
Нагороди та останні роки життя
Під час роботи Фазлур Рахман Хан дотримувався не лише стандартних принципів інженерії, але й мав власні погляди щодо її розвитку. Він вважав, що інженерія нерозривно пов’язана з архітектурою, натомість новітні технології повинні використовуватися виключно на користь суспільства.
Працюючи в Чиказькому університеті, Фазлур Рахман Хан завжди підтримував молодих інженерів та допомагав їм опанувати його ідеї й розробки. За життя він неодноразово отримував престижні нагороди, серед яких медаль Томаса Джеферсона та медаль Вільяма Проктора за інноваційний підхід й внесок у будівництво, Золота медаль Американського інституту архітекторів за видатний внесок у розвиток мистецтва залізобетонного будівництва високих будівель.
Серце інженера зупинилося 27 березня 1982 року. Причиною смерті був серцевий напад, йому було лише 52 роки.
Внесок відомого інженера у розвиток будівництва та архітектури
Новітні ідеї Фазлура Рахман Хана широко використовувалися для будівництва хмарочосів у всьому світі, завдяки чому назавжди змінився підхід до проєктування висотних споруд. Зокрема, методи інженера застосували під час будівництва Бурдж-Халіфи в Дубаї.
Головними перевагами ідей Хана були:
- нові можливості для архітекторів, які отримали більше ідей для дизайну хмарочосів;
- суттєве скорочення витрат на виробництво, оскільки використання нових конструкцій під час будівництва дозволило витрачати менше коштів на матеріали;
- стійкість до сейсмологічної активності. Конструкції розроблені Фазлуром Рахман Ханом продемонстрували хороший результат в країнах з високим рівнем сейсмологічної активності.
Талант та інноваційні розробки відкрили перед Ханом чимало дверей та можливостей, однак фактично усю кар’єру він був вірним одній компанії – Skidmore, Owings & Merrill.
Методи Хана і досі використовуються у висотному будівництві. Завдяки розробкам талановитий інженер назавжди увійшов в історію як «батько сучасного хмарочоса».