Цей парк пережив заснування міста, Всесвітню виставку, пожежі, соціальні протести та будівництво Президентського центру Барака Обами. Його історія — це своєрідне відображення історії Сполучених Штатів: амбіції, творчість, трагедії й постійне прагнення відновлення. Далі на chicagoname.
Заснування парку
Після Громадянської війни, у 1860-х роках, влада Іллінойсу ухвалила закон про створення системи парків і бульварів, які мали перетворити Чикаго на зелену столицю Америки. Для цього створили три окремі комісії, а головною перлиною мала стати південна частина міста — майбутній Джексон-парк. Саме тоді до проєкту долучився Фредерік Лоу Олмстед — видатний американський ландшафтний архітектор, який здобув славу творця Центрального парку у Нью-Йорку. Олмстед завжди вмів бачити красу там, де інші бачили лише ландшафт. В його проєктах природа ніколи не була тлом — вона ставала головним героєм. Тож він одразу звернув увагу на місце біля озера Мічиган. Саме вода мала стати об’єднувальним мотивом усієї системи парків Чикаго. Олмстед вважав, що саме вид на озеро — найсильніший природний елемент, який не потребує штучних доповнень.
Його бачення було грандіозним: понад 390 акрів парку біля озера, ще 370 акрів у глибині міста (нинішній Вашингтон-парк) і широка зелена смуга — Midway Plaisance, яка мала з’єднати їх в єдину екосистему. Архітектори бачили 1055 акрів парку як гармонійний водний ландшафт з гаванню для яхт, звивистими доріжками, павільйонами для купання та численними лагунами. Однак реалізацію планів зупинила Велика пожежа Чикаго 1871 року, після якої місто було змушене відкласти будь-які “непершочергові” проєкти. Лише через 20 років повернулися до реалізації проєкту. До цього часу Олмстед був досвідченим майстром, який паралельно працював над ще одним визначним проєктом — маєтком Biltmore Estate у Північній Кароліні. Попри втому та вік, він повернувся до Чикаго, щоб завершити справу, яку колись почав.
Початково територію назвали Південним парком, а його східну частину — Озерним парком. Проте у 1881 році громадськість обрала нову назву — Джексон-парк, на честь сьомого президента США Ендрю Джексона.
“Біле місто”
У 1890 році Чикаго здобув право приймати Всесвітню Колумбійську виставку — подію, яка змінила обличчя міста. Архітектор Даніель Бернем спільно з Олмстедом перетворили Джексон-парк на грандіозне місто з білосніжними павільйонами. “Біле місто” стало символом американського прогресу та архітектурного ідеалу. Олмстед перетворив болотисту, вітряну місцевість на систему лагун і каналів, що поєднували воду з ландшафтною архітектурою. Вода стала головним мотивом композиції — символом життя, руху й відображення краси. Для Олмстеда головним завданням було викликати у відвідувача емоцію, змусити людину відчути ту саму гармонію, яку викликає дотик до природи. Він вірив, що краса — це не розкіш, а життєва потреба, яка здатна впливати на людську душу.
Серед пам’яток парку — Статуя Республіки, створена Деніелом Честером Френчем. Сучасна версія статуї — репліка, зменшена до третини оригіналу. Вона стоїть на місці колишньої адміністративної будівлі виставки. Та слава “Білого міста” тривала недовго, у 1894 році більшість споруд згоріла. Джексон-парк повернувся до свого природного вигляду, але спогад про виставку залишився назавжди.
У 1899 році у Джексон-парку відкрився перший громадський гольф-клуб на заході від Аллеганських гір. Завдяки зусиллям полковника Ірвіна гру зробили доступною для всіх мешканців, незалежно від статків. Це стало важливим кроком у демократизації відпочинку у Чикаго. Наприкінці 19 — на початку 20 століття парк став осередком активного дозвілля. У 1896 році заснували Яхт-клуб Джексон-парку, який швидко став одним з найпрестижніших у регіоні.
Відродження і виклики 20 століття
Після виставки єдина будівля, що пережила час, — Палац образотворчих мистецтв. У 1933 році він отримав нове життя як Музей науки й промисловості, завдяки фінансуванню президента компанії “Sears” Джулія Розенвальда.
На Вудленд-Айленд (острів у парку) було створено японський сад, нині відомий як Сад Фенікса. Символ фенікса тут невипадковий — він відображає відродження Чикаго після Великої пожежі 1871 року. Сад постраждав під час Другої світової війни, але пізніше був відновлений завдяки пожертвам міста-побратима Осаки.
У роки Холодної війни частину парку зайняли військові: тут розташовувалася ракетна база Nike, а неподалік — радарна станція. Проте громада неодноразово відстоювала парк. У 1950-х роках мешканці зупинили план розміщення зенітної установки на Вудленд-Айленд, а у 1965 році протестами змусили владу відмовитися від планів прокладення автостради через територію парку. У 1972 році Джексон-парк офіційно внесли до Національного реєстру історичних місць США.
Відновлення і сучасні ініціативи
На початку 21 століття Джексон-парк переживав чергову хвилю оновлення. У 2012 році неприбуткова організація Project 120 розпочала масштабну реконструкцію. Вони хотіли повернути парку оригінальний задум Олмстеда. У рамках програми Great Lakes Fishery & Ecosystem Restoration було розпочато п’ятирічний проєкт відновлення Вудленд-Айленд вартістю понад 8 мільйонів доларів.
У 2016 році японська художниця Йоко Оно презентувала першу постійну інсталяцію у США — Skylanding. За словами мисткині, цей проєкт символізує мир та оновлення, натхненні красою Саду Фенікса. Скульптура розташована саме на Wooded Island, де понад століття тому японський павільйон Фенікса вітав відвідувачів Всесвітньої виставки.
У 2016 році колишній президент США Барак Обама оголосив, що саме Джексон-парк стане місцем для Президентського центру Обами. Цей вибір був глибоко символічним: і він, і Мішель Обама уродженці Південного Чикаго. Проєкт передбачає створення 235-футової музейної вежі, бібліотеки, дитячої зони та просторої галявини. Однак ініціатива спричинила гострі дебати: частина активістів побоювалася втрати історичного статусу парку. Після чотирьох років судових розглядів у 2021 році Верховний суд США дав зелене світло будівництву і восени того ж року було закладено перший камінь.
Джексон-парк залишається улюбленим місцем відпочинку для мешканців і гостей міста. Тихі стежки, віддзеркалення неба у воді, крони дерев, що шелестять над лагунами — усе це нагадує про красу природи, яку Олмстед прагнув зберегти. Джексон-парк — це понад 540 акрів простору, де зустрічаються історія, природа і сучасність. Тут розташовані спортивні майданчики, гольф-клуб, тенісні корти, велосипедні доріжки, пляж 63-ї вулиці та навіть майданчик для собак — Jackson Bark. Парк залишається домом для сотень видів тварин і птахів, серед яких — колонії зелених папуг-монахів, що оселилися тут з 1960-х років. Регулярні прогулянки орнітологів і волонтерів підтримують дух відкриття, властивий парку з часу його створення.
Джексон-парк — не просто зелена зона на карті Чикаго. Це живий літопис міста, який пережив пожежі, виставки, війни й протести. Як і міфічний фенікс, парк щоразу відроджується — у новому вигляді, з новими сенсами.
