У Чикаго народилося багато видатних людей, які зробили великий внесок у розвиток різних дисциплін. Одна з таких Лінн Маргуліс — біолог, еволюціоністка, ботанік і авторка теорії симбіогенезу, пише chicagoname.com.
Колосальна праця і “залізне” терпіння
З’явилася на світ Лінн у Чикаго в 1938 році. У 1952 році вона почала вчиться в Середній школі Академії Гайд-Парку. Лінн була спокійною, скромною дитиною і часто терпіла глузування однокласників над собою.
Коли дівчинці виповнилося 15 років, вона вступила до школи-лабораторії Чиказького університету, а в 19-річному віці виграла премію Університету Чикаго у вільних мистецтвах. Після цього Маргуліс вступила до Вісконсинського університету і почала вивчати біологію під пильним керівництвом Ганса Раїса. Незабаром здобула ступінь магістра в генетиці та зоології.
У 1957 році Лінн вийшла заміж за відомого астронома Карла Сагана, який у майбутньому став ученим, популяризатором науки. Однак чоловік та дружина не змогли знайти спільної мови одне з одним, і у 1965 році розлучилися. У 1967 році жінка вийшла заміж за Томаса Маргуліса, кристалографа, який взяв її прізвище.
Сімейне життя не заважало Лінн продовжувати наукову діяльність. Далі вона почала проводити дослідження в Каліфорнійському університеті разом із Максом Алфертом. У 1966 році захистивши дисертацію, перебралася до Бостонського університету, де написала статтю, що стала основоположною в сучасній теорії симбіогенезу.
Наукова діяльність
Домогтися слави й повідомити результати досліджень всьому світу довгий час не вдавалося. Тільки уявіть, 15 журналів відмовили Маргуліс у публікації її праці. Але, врешті-решт, доля посміхнулася, один із журналів все ж опублікував роботу. Багато років Лінн стикалася з різкою критикою, але вона не здавалася, а продовжувала свої дослідження.
У 1978 році Роберт Шварц експериментальним методом підтвердив ідею Маргуліс про походження мітохондрій і хлоропластів від бактерій. Остаточно теорія симбіогенезу набула широкої популярності в науковій спільноті, коли виявилося, що генетичний матеріал у ядрі, хлоропластах і мітохондріях різниться.
За всю свою наукову кар’єру Маргуліс досліджувала не лише симбіогенез. Вона протистояла неодарвіністам, розповідаючи про симбіоз, як про основну рушійну силу еволюції.
Для того, щоб довести вплив мікроорганізмів на еволюцію, Маргуліс довелося подорожувати всім світом, брати активну участь у конференціях і конгресах. У 1975 році вона відвідала Міжнародний конгрес ботаніки, який проводили в Радянському Союзі.
Крім цього, Лінн досить багато часу приділила роботі над гіпотезою Геї, яка полягає у твердженні, що Земля — це величезний організм, де клімат, склад гірських порід, повітря є не лише результатом геологічних процесів, а і наслідком присутності життя.
Також Маргуліс активно підтримувала ідею про 5 царств живої природи.
У період з 1984 року по 1987 рік біолог працювала в Мексиці, де шукала докази того, як біосфера взаємодіє з різними геологічними системами.
Завдяки своїй копіткій праці в галузі біології, Маргуліс була відзначена великою кількістю нагород. Вона стала членом Національної академії наук США. У 1999 році здобула Національну медаль науки США.
Любов до науки була настільки сильна, що Лінн працювала щодня без вихідних. 22 листопада 2011 року перебуваючи у своїй лабораторії в пошуку останньої частини необхідної для завершення своєї теорії симбіогенезу, Лінн Маргуліс померла.
Теорія симбіогенезу стала величезним внеском Маргуліс у науку. У своїх дослідженнях учена з’ясувала, що еукаріотичні клітини (тварин, рослин, грибів) походять від прокаріотичних клітин (бактерій). Тобто прокаріоти стають частиною мітохондрій, хлоропластів та інших органел.
Лінн Маргуліс — це дуже сильна жінка і геніальна дослідниця, яка своїм прикладом вона довела, що в нашому житті немає нічого неможливого.
