Карл Зауер – відомий у всьому світі й шанований географ XX століття, який справив глибокий вплив на американську географічну думку. Його унікальні роботи сприяли зміцненню поваги до географії як до академічної дисципліни та її піднесенню до нинішнього статусу фундаментальної дослідницької дисципліни в американських університетах, пише chicagoname.com.
Дитинство і юність
Карл народився 24 грудня 1889 року в місті Воррентон, штат Міссурі, в родині вчених Вільяма і Розетти. Коли Карлу виповнилося 9 років, його відправили на 3 роки до Німеччини, де він здобув початкову освіту. Це дозволило йому вивчити європейські ідеї та філософські вчення, особливо німецьку класику, яка фокусувалася на взаємозв’язку історії та природи. У підлітковому віці він повернувся до США, щоб навчатися в Central Wesleyan College, який закінчив у 1908 році. Пізніше Зауер вступив до Північно-Західного університету, а потім перейшов до Чиказького університету, де ще більше захопився географією завдяки відомому геологу Ролліну Солсбері. У 1915 році Карл здобув докторський ступінь з географії зі спеціалізацією на географії гір Озарк у Чиказькому університеті.
Теорія екологічного детермінізму
Закінчивши Чиказький університет, Карл почав викладати географію в Мічиганському університеті, де залишався до 1923 року. На початку своєї роботи він вивчав і викладав теорію екологічного детермінізму – розділу географії, який стверджував, що природне середовище (клімат, рельєф, ресурси) впливає на формування суспільств і їх розвиток. Ця концепція була досить поширеною в географії того часу, і Зауер детально її вивчав.
Однак, дослідивши вирубку соснових лісів на Нижньому півострові Мічигану, Карл змінив свої погляди на екологічний детермінізм і дійшов висновку, що саме люди контролюють природу і розвивають свою культуру. Згодом він став запеклим критиком екологічного детермінізму і проніс ці ідеї через всю свою кар’єру.
Під час навчання в аспірантурі з геології та географії, Зауер усвідомив важливість польових спостережень і зробив їх важливим аспектом своєї викладацької діяльності в Мічиганському університеті. Паралельно там він займався польовим картографуванням фізичного ландшафту та землекористування. Зауер також опублікував безліч робіт про ґрунти, рослинність, землекористування та якість земель Мічигану.
Заснування Berkeley School, дослідження в Латинській Америці
На початку 1900-х років географія в США вивчалася переважно на Східному узбережжі та в Середньому Заході. У 1923 році Карл покинув Мічиганський університет і перейшов до Каліфорнійського університету в Берклі. Там він обійняв посаду завідувача кафедри й розвивав свої ідеї про те, якою в цілому повинна бути географія. Саме тут він прославився створенням Berkeley School – географічної думки, яка фокусувалася на регіональній географії, організованій навколо культури, ландшафтів та історії.
Ця область досліджень була важлива для Зауера, оскільки ще більше посилила його опозицію до екологічного детермінізму. Вона робила акцент на тому, як люди взаємодіють з фізичним середовищем і змінюють його. Крім того, Карл підкреслив важливість історії при вивченні географії, об’єднавши географічний факультет Каліфорнійського університету з факультетами історії та антропології.
Крім Berkeley School, найвідомішою роботою вченого була його стаття «Morphology of Landscape» 1925 року. Як і багато інших його праць, вона кидала виклик екологічному детермінізму і чітко позначила його позицію, що географія повинна бути вивченням того, як сучасні ландшафти формувалися з плином часу під впливом людей і природних процесів.
У 1920-х роках Зауер почав використовувати свої концепції в Мексиці, що поклало початок його довічному інтересу до Латинської Америки. Він також опублікував Ibero-Americana разом з іншими вченими. Варто зазначити, що протягом більшої частини свого життя Зауер вивчав цей регіон і культуру, а також написав безліч праць про корінних американців в Латинській Америці, їх культуру та історію.
У 1930-х роках Зауер працював у Національному комітеті з землекористування і разом з одним зі своїх аспірантів Чарльзом Торнтуейтом, почав вивчати взаємозв’язок між кліматом, ґрунтом і ухилом місцевості з метою виявлення ерозії ґрунту. Незабаром Карл став критично ставитися до уряду і його нездатності створити стійке сільське господарство та провести економічні реформи. У 1938 році він написав серію есе, присвячених екологічним та економічним питанням. Також у цей період Карл зацікавився біогеографією і написав статті, присвячені одомашненню рослин і тварин.
У 1955 році Зауер організував міжнародну конференцію «Man’s Role in Changing the Face of the Earth» у Принстоні, штат Нью-Джерсі, і взяв участь у написанні книги з такою ж назвою. У ній він пояснив вплив людей на ландшафт, живі організми, воду та атмосферу Землі. Важливо відзначити, що зібрання вчених допомогло закласти інтелектуальну основу для екологічного руху, який активно розпочався у 1970-х роках. У 1957 році вчений закінчив свою наукову діяльність і пішов на пенсію. Однак незважаючи ні на що, він продовжив писати й проводити дослідження. У цей період Карл написав 4 романи, присвячені раннім контактам європейців з Північною Америкою.
Зауер завжди підтримував німецьку громаду Воррента. Люди, які оселилися в цьому районі, були вихідцями з Вестфалії, які покинули репресивну Німеччину в 1840-х роках. Вони втекли до Америки в пошуках свободи й вільнодумства. Незабаром поціновувачі освіти створили однорідну спільноту і підтримували коледж, заснований на німецьких ідеях і цінностях.
Протягом усієї кар’єри Карла Зауера головною була тема перетворення природного ландшафту на культурний. Вчений вивчав людей в їх культурному контексті як агентів змін в природі, в області, яка називається екологією людини. Його особливо засмучувало те, як використання земель людьми погіршувало їх стан. Він часто писав про руйнівне землекористування і грабіжницьку економіку землі, стверджуючи, що людство продовжує існувати шляхом дефіцитного витрачання природного капіталу. Пізніше термін «сталість» означав гармонійні відносини людей з планетою, яку вони займають для проживання та виробництва продукції. Після цих тверджень екологи почали вважати Зауера пророком, який почав писати на цю тему ще з 1920 року, коли вона ще не була гарно досліджена та сформульована.
Карл постійно наполягав на тому, щоб географи вчилися за допомогою польових спостережень і вивчення, слідуючи ґетівській традиції особистого досвіду в природі. Його власні польові дослідження були зосереджені на американському Південному Заході та Мексиці. Зауер цінував мудрість сільських жителів, їхнє розуміння навколишнього середовища та природних процесів. Він часто говорив, що почувається серед таких людей найбільш комфортно.
Велика спадщина
Внесок Карла Зауера в географію величезний. Його заперечення екологічного детермінізму, популярної теорії початку XX століття, відкрило шлях до кращого розуміння людини навколишнього середовища. Зауер стверджував, що хоча фізичне середовище є фоном, суспільство активно змінює його в сільському господарстві, містобудуванні та інших галузях. Цей підхід спричинив революцію в географії та сприяв розвитку субдисципліни, відомої як екологія людини.
Карл зробив багато для розкриття питань сталого розвитку та охорони природи, досліджуючи землекористування, сільське господарство та одомашнення рослин і тварин в Америці. Роботи вченого зберігають актуальність у сучасній географії, екології та антропології. Ними він надихнув цілі покоління вчених на міждисциплінарний підхід і на твердження, що історія безперервно пов’язана з ландшафтами. Нині його праці лежать в основі багатьох сучасних дискусій про сталий розвиток, охорону природи та відносини людства зі світом.
18 липня 1975 року Карл Зауер пішов з життя.
