Американська екоактивістка, яку по праву вважають “матір’ю руху за екологічну справедливість”. Її діяльність на південному боці Чикаго стала поворотною точкою у формуванні нового підходу до екологічної політики, що враховує не лише природу, а й права людини, соціальну рівність та расову справедливість. Її життя — це приклад того, як особиста трагедія може перерости у масштабний громадський рух, здатний впливати на державну політику. Далі на chicagoname.
Біографія
Гейзел Джонсон народилася у Новому Орлеані у родині Мері Данмор і Кларенса Вашингтона. Вона рано зіткнулася з труднощами: ще у дитинстві втратила трьох молодших братів і сестер, а у 12 років залишилася сиротою. Після цього переїхала до тітки у Лос-Анджелес, де навчалася у школі Jefferson High School, а згодом повернулася до бабусі у Новий Орлеан.
У 1955 році разом з чоловіком Джоном Джонсоном та двома дітьми вона переїхала до Чикаго. Згодом сім’я оселилася у житловому комплексі Altgeld Gardens — районі, який пізніше стане епіцентром її активістської діяльності. Паралельно з вихованням дітей Джонсон працювала на різних роботах, включно з державною службою та громадськими організаціями.
Altgeld Gardens
Район Altgeld Gardens, збудований як житло для ветеранів війни, з часом опинився в оточенні промислових підприємств, сміттєзвалищ та очисних споруд. Десятиліттями тут накопичувалися токсичні відходи, що серйозно впливали на здоров’я мешканців. Після смерті чоловіка у 1969 році від раку легенів, а також через різкий запах у повітрі, часті респіраторні захворювання і загальне погіршення здоров’я мешканців, Джонсон почала досліджувати стан довкілля. Вона задокументувала численні випадки хронічних хвороб серед мешканців і з’ясувала, що район знаходиться у центрі масштабного забруднення. Саме тоді вона назвала цю територію “Токсичний пончик” — зону площею близько 14 квадратних миль, оточену джерелами небезпечних викидів. Забруднення повітря, води й ґрунтів, а також наявність азбесту і підвищеного рівня свинцю у будівлях створювали серйозні загрози для здоров’я.
У 1970 році Гейзел Джонсон була обрана до місцевої ради мешканців Altgeld Gardens, де працювала майже десятиліття. Вона активно вимагала від Chicago Housing Authority відповідальності за неналежні умови проживання та ігнорування екологічних ризиків.
Громадська організація
У 1979 році Джонсон заснувала організацію People for Community Recovery, яка стала інструментом боротьби за права мешканців. Організація зосередилася на протидії екологічному расизму — явищу, коли небезпечні виробництва та відходи розміщуються поруч з громадами з низьким доходом або етнічними меншинами. Одним з перших досягнень стала перевірка якості питної води у районі Maryland Manor. Результати показали наявність токсичних речовин, включно з ціанідами. Це призвело до створення нової водопровідної та каналізаційної інфраструктури.
Організація проводила освітні програми для мешканців Altgeld Gardens. Активістка пояснювала небезпеку токсичних відходів і навчала як розпізнавати джерела забруднення. Важливою частиною роботи стали тренінги з виявлення свинцю у довкіллі та тестування на отруєння. Особливу увагу приділяли молоді, формували у неї відповідальне ставлення до навколишнього середовища. Крім того, активісти організовували опитування мешканців щодо стану здоров’я, що дозволило зібрати докази непропорційного впливу екологічних ризиків на малозабезпечені громади. Джонсон створювала власні бази даних звернень мешканців. Жінка активно займалася просвітницькою діяльністю. Вона організовувала так звані “екологічні тури” для студентів, зокрема для молоді з університетів Чикаго, щоб показати реальні наслідки промислового забруднення.
У межах діяльності People for Community Recovery вона домагалася не лише усунення джерел забруднення, а й підвищення стандартів будівництва та обслуговування муніципального житла. Джонсон брала участь у консультаціях з представниками державних структур щодо реформування підходів до міського планування. Вона наполягала на необхідності врахування екологічних ризиків ще на етапі проєктування житлових районів, що на той час не було поширеною практикою. Крім того, її діяльність сприяла формуванню партнерств між громадами та науковими установами. Завдяки цьому мешканці отримували доступ до незалежних досліджень якості повітря та води, що посилювало їхні позиції у переговорах з владою та промисловими компаніями. Такий підхід став основою сучасних моделей взаємодії між громадянським суспільством і державою у сфері екологічної політики.
Протести
У середині 1980-х років Джонсон виявила, що будівлі Altgeld Gardens містять азбест, а на території району незаконно утилізувалися небезпечні відходи, зокрема ПХБ. Вона відкрито протистояла великим компаніям, серед яких Waste Management.
У 1987 році сотні протестувальників заблокували в’їзд на сміттєзвалище та не дозволяли вантажівкам залишати відходи. Джонсон відмовилася приймати фінансові компенсації від корпорацій і наполягала на системних змінах і реальному розвʼязанні проблеми.
У 1991 році Джонсон взяла участь у National People of Color Environmental Leadership Summit, де була визнана “матір’ю руху за екологічну справедливість”. Там же було сформульовано 17 принципів екологічної справедливості, які використовуються як основа політики у цій сфері. У 1994 році вона була запрошена на підписання указу Executive Order 12898 президентом Біллом Клінтоном. Документ зобов’язував федеральні агентства враховувати вплив екологічних факторів на вразливі групи населення. Серед її учнів був і Барак Обама, який на початку кар’єри працював громадським організатором у Чикаго. Джонсон отримала державне визнання ще за життя. Вона була нагороджена премією President’s Environment and Conservation Challenge Award у 1992 році за внесок у захист довкілля. Крім того, організацію People for Community Recovery було включено до переліку 100 найкращих екологічних організацій США.
Гейзел Джонсон померла у 2011 році. Вона прожила все життя у районі Altgeld Gardens, попри небезпечні умови. Її справу продовжує донька Шеріл Джонсон, яка очолює People for Community Recovery. Організація й надалі досліджує стан довкілля, підтримує громади та впливає на політику. У 2021 році за участі активістів було підтримано законодавчі ініціативи щодо кліматичної справедливості та створення робочих місць для представників меншин. Вшанування пам’яті Джонсон відбулося і на рівні штату – частину вулиці у Чикаго було перейменовано на Hazel Johnson EJ Way.
Гейзел Джонсон змінила саме розуміння екологічного руху. Вона довела, що питання довкілля нерозривно пов’язані з правами людини, соціальною рівністю та расовою справедливістю. Її діяльність стала фундаментом для сучасної екологічної політики у США. Її слова про те, що глобальні екологічні ініціативи не мають сенсу без уваги до конкретних громад, залишаються актуальними й сьогодні. Вона не просто боролася з наслідками забруднення — вона змінила саму систему, яка дозволяла ці проблеми ігнорувати.
