Перше відкриття вугілля в Північній Америці було здійснено в Іллінойсі Жаком Маркеттом. У 1673 році він зафіксував поклади вздовж річки Іллінойс. Однак лише в 1800 році поселенці вперше почали видобувати цю горючу корисну копалину, яку використовували для ковальської справи, опалення будинків та інших побутових потреб, пише chicagoname.com.
Розвиток вугільної промисловості
Як і сільське господарство, гірничодобувна промисловість була однією з головних галузей, яка сприяла покращенню економіки не тільки Чикаго, але й всього штату Іллінойс. Видобуток вугілля здійснювався більшою мірою в передмісті.
У 1848 році в Беллвіллі почався перший підземний видобуток твердих корисних копалин. Нова галузь поширилася вздовж судноплавних районів, щоб полегшити доступ до великих торгових центрів, таких як Сент-Луїс і Чикаго. Однак у Південному Іллінойсі видобуток вугілля почав розвиватися лише під час Громадянської війни, коли відбулося будівництво залізниці. Адже нею було організовано зручне перевезення.
Перші підземні шахти являли собою довгі тунелі. Шахтарі використовували метод під назвою “room and pillar” (кімната і стовп). За цією схемою вони створювали отвори або “кімнати” під час видобутку. Те вугілля, яке не чіпали, а залишали для підтримки даху шахти, називали “pillars” (стовпами).
Люди активно використовували видобуте вугілля як основне джерело палива, проте зовсім не замислювалися про колосальний вплив на навколишнє середовище. Основною метою шахтарів було видобути корисну копалину і вибратися з шахти.
Станом на 1865 рік, робітники на шахтах у місті Брейдвуд видобули за рік близько 230 000 тонн вугілля. Його більшу частину було відправлено в Чикаго. На той час основною в місті була компанія “Chicago & Wilmington Coal Company” (“C&W”), яка найняла майже 1000 осіб для видобутку осадової породи з неглибоких покладів. Більшість перших гірників були емігрантами з Шотландії та Англії.
Поступово до краху
У 1880 році видобуток вугілля в окрузі Вілл почав знижуватися, оскільки шахтарі вичерпали легкодоступні ділянки неглибоких місцевих родовищ. Пік видобутку припав на 1882 рік, тоді 2000 гірників підняли з шахт Брейдвуда близько 650 000 тонн.
Протягом наступних років гірничодобувна діяльність знижувалася. До того ж великої шкоди місцевій промисловості завдала катастрофа, яка трапилася в 1883 році. Тоді дощ і талий сніг затопили шахту “Diamond Coal Company”. Раптова протока води забрала життя 61 особи.
Протягом наступних кількох років місцеві шахти ставали дедалі менш продуктивними й займали незначну частку у великій вугільній промисловості Іллінойсу.
Станом на 1892 рік шахти округу Вілл видобули всього 114 000 тонн. Наприкінці 1920 року вугільна компанія “Northern Illinois Coal Company” (“NIC”) почала використовувати землерийну техніку для видобутку вугілля шляхом переміщення величезних об’ємів ґрунту і гірських порід.
Протягом наступних 25 років на кар’єрах округу Вілл було видобуто майже 30 мільйонів тонн вугілля, що зробило його одним з провідних районів відкритих гірничих робіт в Іллінойсі. У 1960 році останні підприємства з видобутку в передмісті Чикаго були закриті.
За період діяльності наших пращурів, залишилося дуже багато покинутих, зруйнованих шахт. Крім цього, як наслідок видобутку вони почали просідати. За оцінками Геологічної служби штату Іллінойс, близько 201 000 акрів міських забудованих земель знаходяться в безпосередній близькості від колишніх шахт. А це означає, що люди наражають себе на велику небезпеку. У будь-який момент їхні будинки можуть піти під землю.
