Багатьом відомо, що місто Чикаго розташоване на березі мальовничого озера Мічиган у низинній, схильній до повеней болотистій місцевості. У 19 столітті висота берега тут становила всього лише 61 см від поверхні води. У зв’язку з тим, що не було необхідних умов для природного дренажу ґрунту і стоку дощової води, санітарна обстановка була дуже поганою. Випадання опадів ставало справжнім випробуванням для городян, адже вулиці міста перетворювалися на непрохідне болото, багна було так багато, що коні ледь пересувалися містом, пише chicagoname.com.
Облаштування каналізації
У середині 19 століття Чикаго вважалося найбруднішим містом США. До цього статусу його призвела діяльність заводів, винокурень, яка негативно впливала на навколишнє середовище. Крім того, погіршували ситуацію і самі люди, вони без жодних докорів сумління викидали сміття просто на вулиці, що призводило до забруднення води. У місті стояв нестерпний запах і практично не було чим дихати. Така поведінка призвела до виникнення серйозних спалахів епідемій, які забрали тисячі життів.
Ситуація погіршувалася, і влада все ж таки замислилася над розробкою і зведенням хорошої системи каналізації. Довго з цього приводу точилися дискусії, проте в 1856 році почалися роботи. Тоді Муніципальна Рада Чикаго розглянула і затвердила план міської каналізаційної системи, який представив інженер Елліс Чесбро.
Роботу розпочали з прокладання труб, її робили через усе місто прямо по вулицях. Причина полягала в тому, що вести підземне будівництво було нереально через низинне розташування міста. Величезні глиняні труби засипали товстим шаром землі. Далі заново прокладали дороги, тротуари. Глиняні труби мали міцність, довговічність. Ба більше, вони не піддавалися корозії та не іржавіли як метал, тому добре підходили для підземних робіт. Їхня ціна була високою, проте влада вирішила не шкодувати грошей, якщо робити, то один раз і якісно.
Підйом житлових будівель
Уявіть собі, щоб забезпечити самопливний режим водостічної системи зі скиданням у річку, потрібно було за допомогою домкратів підняти всі будівлі. У деяких ділянках міста рівень вулиць вдалося підняти на 2,4 метра. Природно, такі роботи коштували дуже великих грошей.
Важливо зазначити, що приблизно в 1860 році почали з’являтися перші відцентрові насоси (спочатку парові, а після електричні). Однак такі нововведення як варіант перекачування стоків поки що серйозно не розглядали, тому жодної альтернативи дорогому підйому не було.
У 1858 році підняли перший цегляний будинок за допомогою 200 гвинтових домкратів. Роботу було виконано настільки ідеально, що будівля не зазнала жодного пошкодження. Цим процесом керував бостонський інженер Джеймс Браун. Після піднесення і вирівнювання будівлі під неї підвели фундамент.
У 1860 році компанія з 6 інженерів змогла підняти половину кварталу Лейк-Стріт, низку офісів, магазинів загальною довжиною 98 метрів. Під час цих робіт люди продовжували жити, вони приходили всередину будівель, робили покупки, немов нічого незвичайного не відбувалося. Підйом Лейк-Стріт тривав 5 днів. До нього було залучено 600 людей і такої ж кількості гвинтових домкратів. Таким чином, вдалося підняти квартал на 1,42 метра. У 1861 році інженери підняли будівлю 6-поверхового готелю “Тремонт Хаус”, площею 4000 м. І знову все пройшло на найвищому рівні, заклад продовжував працювати навіть тоді, коли відривався від землі. Ба більше, гості не мали ані найменшої підозри, що в закритому з вулиці котловані працюють 500 осіб.
Пересування будівель
Багато дерев’яних і каркасних споруд у центрі Чикаго до середини 19 століття розглядалися як недоречні для зростаючого міста. Тому їх везли в інше місце, тим самим звільняючи землю для спорудження нових кам’яних будівель. Тільки уявіть собі, будинок перевозили з усіма меблями, речами. Незабаром така практика стала настільки поширеною в місті, що люди сприймали її як звичайне вантажоперевезення.
Створена каналізаційна система допомогла перенаправити стічні води з житлових районів у річку Чикаго. Ця унікальна розробка на той час була новаторською, вона справила значний вплив на міське планування і проєктування інфраструктури. Її унікальний проєкт став важливою віхою в галузі будівельної інженерії, розвіявши межі того, що вважалося досяжним у будівництві та міському плануванні.
Інженерам довелося розробляти нові методи й стратегії, багато з яких справили незабутній вплив на практику цивільного будівництва. Успішне зведення каналізації Чикаго не тільки дало змогу розв’язати найважливішу проблему охорони здоров’я, а й стало поворотним моментом у розвитку архітектурних та інженерних інновацій. Історія зведення каналізації Чикаго є яскравим прикладом того, як інженерна винахідливість долає екологічні проблеми.
Вона служить нагадуванням про перетворювальний потенціал інженерії в містобудуванні та важливість інноваційного мислення під час розв’язання складних проблем. Підйом Чикаго з багнюки — це не просто розділ в історії міста, а яскраве свідчення духу інновацій, який визначає сферу будівельної інженерії.
