Станом на 2000 рік у 72 округах Іллінойсу вівся підземний видобуток вугілля. Згідно з дослідженнями за 2008 рік Геологічна служба Іллінойсу підрахувала, що близько 201 000 акрів міських і забудованих земель перебувають у безпосередній близькості від підземних шахт. Більш детально про те, як зародилася і розвивалася гірничодобувна промисловість в Іллінойсі та як вона вплинула на навколишнє середовище, поговоримо на chicagoname.com.
Відкриття родовищ вугілля, перший видобуток
Відомо, що перше відкриття вугілля в Північній Америці зробили Жак Маркетт і Луї Жольє. У 1673 році вони знайшли й зафіксували поклади вугілля вздовж річки Іллінойс. Однак тільки в 1800-х роках поселенці вперше почали вести видобуток вугілля для ковальської справи та інших побутових потреб. У середині 1800-х років відбулася індустріалізація, і попит на вугілля різко зріс. У цей період почали відкриватися найбільші шахти, що мали стовбури (вертикальні отвори) або ухили (похилі отвори) для легкого доступу до вугільного пласта і забезпечення гарної вентиляції. У 1910 році з появою парових турбін для видалення розкривних порід почався смуговий видобуток вугілля.
Дуже швидко нова галузь поширилася вздовж судноплавних районів, тим самим полегшивши доступ до великих торгових центрів, таких як Сент-Луїс і Чикаго. Після Громадянської війни, коли залізниці Іллінойсу стали активно розвиватися, видобуток вугілля в Південному Іллінойсі досяг розквіту. Перші підземні шахти становили собою витягнуті тунелі, розширені в кімнати, і гірники працювали в них вручну. Видобуток вели з використанням методу «room and pillar» (камерно-стовпового). За цією системою шахтарі створювали отвори (кімнати) і обов’язково залишали стовпи вугілля для підтримки покрівлі. Важливо зазначити, що в 1920-х роках популярним став відкритий видобуток вугілля з використанням екскаваторів і землерийної техніки. Лише в 1950-1960-х роках роботи з видобутку повністю механізували. На той момент понад половину вугілля видобували розкривним способом. З рекордного рівня в 1350 шахт у 1935 році, кількість дієвих вугільних шахт стрімко скоротилася.
Знищення навколишнього середовища
Поки минулі покоління використовували вуголь як джерело палива, мало хто замислювався про те, чи впливає видобуток на екологію. Оскільки над шахтами не було урбанізації, їх не хвилювала довгострокова стабільність приміщень. Після закінчення шахтарями роботи, під землею залишалася величезна діра, яку кидали і йшли далі. Таким чином, в Іллінойсі з’явилася велика кількість занедбаних шахт, які через деякий час руйнувалися.
Опускання поверхні землі, викликане провалом підземних шахт, називається осіданням шахти. За оцінками Геологічної служби штату Іллінойсу, близько 201 000 акрів міських і забудованих земель розташовано в безпосередній близькості від шахт. На цій території розташовано 330 000 одиниць житла, яке може зазнати просідання шахти.
Наприкінці 1970 року внаслідок відкритого і глибокого видобутку вугілля в Іллінойсі було порушено понад 200 000 акрів землі. З цієї площі понад 22 000 акрів визначили як проблемні. До них увійшли території з відкритими відходами (вироблені породою і шламом), токсичні або мізерно покриті рослинністю відвали.
У 1977 році з’ясувалося, що видобуток вугілля порушив понад мільйон акрів землі в США, залишивши тисячі відкритих стовбурів і схилів, витоки шахтного газу, пожежі в шахтах та інше. Це все призвело до ухвалення закону про контроль за відкритими гірничими роботами та рекультивацією в 1977 році. Він встановив детальні стандарти й правила видобутку для майбутніх робіт.
У 1979 році в Іллінойсі відбулося осідання шахти, і велика кількість будинків звалилася під землю. У зв’язку з тим, що багато гірничодобувних компаній, які працювали в Іллінойсі, давно припинили свою діяльність, а страхування майна не покрило збитків, люди звернулися до суду. З цієї причини створили спеціальне страхове покриття для розв’язання проблеми просідання шахт.
Видобуток у Чикаго
На північно-східних околицях поблизу Чикаго розташовувалися великі родовища кам’яного вугілля, які стали об’єктом гірничої діяльності протягом майже століття. Гірничодобувна діяльність зосереджувалася в місті, названому на честь Джеймса Брейдвуда, шотландського емігранта, який пробив першу шахту для компанії Chicago & Wilmington Coal Company (C&W). Вона була розташована за 60 миль від центру Чикаго, недалеко від шляхів залізниці Чикаго-Алтон-Сент-Луїс. У 1865 році через 5 років після початку видобутку, робітники на шахтах Брейдвуда виробили на рік близько 230 000 тонн вугілля, більша частина якого була спожита в Чикаго. На той час у місті панувала компанія C&W, яка найняла близько 1000 осіб на видобуток вугілля з неглибоких покладів. Важливо зазначити, що багато хто з цих перших шахтарів були емігрантами з Шотландії та Англії.
У 1880-х роках, коли видобуток вугілля на шахтах Брейдвуда сягнув піка, утворився конфлікт між компанією C&W та її працівниками. Він розгорівся настільки сильно, що привернув до себе увагу всієї країни. З перших років видобутку вугілля в північному Іллінойсі шотландські емігранти, такі як Джон Джеймс, Деніел Маклафлін, створювали різні асоціації серед шахтарів. У 1870 році багато хто увійшов до групи під назвою «Miners’ Benevolent and Protective Association of the Northwest». У 1868 році вона влаштувала короткий страйк, а вже в 1874 році розгорівся конфлікт, через який близько чверті шахтарів втратили роботу. У відповідь на це C&W найняла запасних робітників і приватну охорону. Однак шахтарям вдалося заручитися підтримкою жителів Брейдвуда і широкої громадськості та закінчити конфлікт, погодившись на низьку оплату праці.
Видобуток вугілля в окрузі Вілл почав знижуватися після 1880-х років, оскільки шахтарі вичерпали найбільш легкодоступні ділянки неглибоких родовищ. Пік видобутку припав на 1882 рік, коли 2000 гірників підняли 650 00 тонн із шахт Брейдвуда. У 1883 році місцеву гірничу промисловість спіткала катастрофа, коли дощ і талий сніг затопили шахту Diamond Coal Company. Раптовий приплив води забрав життя 61 особи. Протягом наступних кількох років місцеві шахти ставали менш продуктивними й займали малу частку у великій вугільній промисловості Іллінойсу. До 1892 року шахти округу Вілл видобували всього 114 000 тонн на рік, що становило менше п’ятої частини від того, що було раніше.
У 1920-х роках завдяки розкривним роботам відбулося невелике відродження. Наприкінці 1920-х років вугільна компанія Іллінойсу NIC почала використовувати лопати й землерийну техніку для видобутку вугілля, переміщаючи великі обсяги ґрунту і породи. Протягом наступних 25 років на розрізах округу Вілл видобули близько 30 мільйонів тонн вугілля, що зробило його одним із провідних районів розрізів в Іллінойсі. У 1940 році в NIC працювало понад 400 осіб, а інша компанія Wilmington Coal Mining Corporation мала меншу ділянку розкривних робіт у Брейдвуді. Однак, як і традиційні шахти, що були такими важливими для району в ХІХ столітті, ці розрізи пропрацювали лише одне покоління. Станом на 1960-ті роки останні вуглевидобувні підприємства в районі Чикаго були закриті.
Сучасна гірнича промисловість Іллінойсу
З роками в гірничій промисловості змінилися методи боротьби з просіданням шахт, очевидно, що людям ще довгий час доведеться боротися з наслідками минулої діяльності. На сьогодні видобуток вугілля ведеться в 76 зі 102 округів Іллінойсу. З початку комерційного видобутку працювало понад 7400 вугільних шахт. Мало кому відомо, що Іллінойс, як і раніше, володіє найбільшими запасами видобутого бітумінозного енергетичного вугілля, яке використовують на електростанціях на схід від Міссісіпі.
