У 19 столітті вугільна промисловість була основним фундаментом американської індустріалізації. Антрацит був дешевим і ефективним джерелом енергії для парових машин, печей по всій території США. Його видобуток і використання стимулювали різні технологічні інновації в гірничодобувній промисловості, споживанні енергії, пише chicagoname.com.
Трохи статистики
Видобуток вугілля відбувався в радіусі 60 миль від Чикаго. Досить швидко ця горюча копалина стала домінантним джерелом енергії протягом більшої частини історії міста. Вугілля слугувало паливом для пароплавів, залізниць, ним опалювали житлові будинки, за допомогою нього перекачували воду, виробляли сталь. Крім цього, ця тверда копалина стала основним джерелом газу та електроенергії.
Станом на 1854 рік у Чикаго спалили 50 000 в’язанок дров і 52 000 тонни вугілля. На той період у Чикаго проживало близько 70 000 осіб. Це еквівалентно приблизно 1,5 тонни вугілля на людину.
У 1912 році “the Department of Smoke” провів ретельний підрахунок споживання вугілля. З’ясувалося, що 3 мільйони тонн витрачали поїзди, 4 мільйони — будівельно-ливарні заводи, менш як 1 мільйон було виділено на виробництво газу. Близько 13 мільйонів тонн використовували для виробництва тепла, електрики та стаціонарної енергії (насоси для водопостачання, парові машини, верстати).
Варто зазначити, що природний газ уперше був доступний в 1932 році. До цього його добували з вугілля. Остаточний перехід на природний газ відбувся в 1960-х роках.
Вугілля було домінантним видом палива для опалення будинків у Чикаго. Аналізуючи дані перепису населення за 1940 рік, стає відомо, що в місті налічувалося 949 744 одиниць житла. З них 625 310 мали центральне вугільне опалення, 182 509 використовували вугільні печі, близько 100 000 – мазут, 40 000 – газ, а кілька тисяч — інші види палива. Таким чином, близько 85% домогосподарств використовували вугілля.
Щоб отримати тепло та гарячу воду, люди спалювали сміття разом з вугіллям. Таке опалення мало певні особливості. У великих будівлях навіть наймали працівників для переміщення вугілля та золи, запуску котлів.
Великі інновації
Вугілля стало важливим компонентом у виготовленні заліза, парових машин і залізниць, причому не тільки в Чикаго, а й у всьому США. До початку видобутку цієї горючої копалини американці виробляли залізо, застосовуючи деревне вугілля — дерево горіло за відсутності кисню. Але це потребувало великої кількості деревини. З використанням вугілля виробництво заліза почало активно розширюватися, що призвело до виникнення інших галузей.
Сконструйовані з заліза і сталі парові двигуни були хорошим джерелом енергії для заводів, фабрик, які розвивалися. Певний час їм доводилося використовувати воду з річок, але взимку, коли водойми замерзали, починалися великі проблеми.
Парові двигуни сприяли розвитку промислового виробництва незалежно від місцевих джерел енергії. А їхнє поєднання з тисячами миль залізних рейок, дало змогу залізниці стати квінтесенцією нації, що індустріалізувалася. Потяги доставляли людей, товари з високою швидкістю в будь-яку погоду.
Перехід на вугілля в побуті означав не тільки заміну палива, а ще й придбання нової печі. Рубати, колоти, складати дрова доводилося чоловікам, тоді як чистити дров’яні, а потім вугільні печі бралися жінки. Також вони відповідали за очищення від кіптяви диму від вугільних печей.
Нарешті вугілля знайшло своє використання в незліченних галузях промисловості, що сприяло поліпшенню економіки. Після встановлення парових двигунів, які працювали на вугіллі, фабрики та заводи збільшили обсяги виробництва. Будівельні бригади користувалися перевагами дешевших залізних прутів, цвяхів, шурупів. Також з’явилася нова галузь промисловості — виготовлення печей для домовласників, що спалюють вугілля.
Колосальна шкода для довкілля
Однак люди тоді навіть не підозрювали, що вугілля — це одне з основних джерел забруднення довкілля та зміни клімату. Під час його спалювання виділяється у 2 рази більше вуглекислого газу, ніж під час спалювання природного газу для виробництва тієї ж кількості електроенергії.
Під час роботи вугільних теплових електростанцій у повітря, річки, струмки викидається діоксид сірки, тверді частинки ртуті. Причому ці викиди не тільки впливають на екологію, а й становлять загрозу для людини.
